Складне не припинило існувати

Складне не припинило існувати.
Я Богові його передала.
Внесе за себе кожен власну плату
На фінішній прямій добра і зла.

Складне болить, ламає добру волю
І серед ночі відбирає сон.
А я перевертаю кошик болю
І залишаю гіркоти полон.

Нехай руки ніхто не простягає
Та правда вкотре за дверима жде.
Я тільки за своє відповідаю
І власна ціль мене вперед веде:

Без пафосу, без гордості, без гніву
Розгледіти потребу у добрі,
Для когось влаштувати скромне диво,
Відклавши упередження свої.

І врешті-решт цю істину прийняти,
Що я іду назустріч до людей
Щоб зводити, зціляти й будувати
Без порахунку втрат і злих ночей.

Вікторія Рахуба