Ті моменти в душі надовго…
Вітер тихо тріпоче листя.
Я себе відчуваю знову
На просторому передліссі.
Там, де я від людей подалі,
Серед світлих ланів безкрайніх
Виливала душі печалі
У молитвах багатогранних.
Там, де Ти говорив до мене
І ганьбив на людей надію.
І розкаяння пламеневі
Відкривала лише Тобі я.
То й тепер моє серце бачить
Поміж сосен сухих дорогу,
Що запрошує недвозначно
Взяти хрест та іти за Богом.
Вікторія Рахуба
Оставьте комментарий
Слава Господу за серце,
сповнене Істиною і рясною
Божою Благодаттю !