Цього літа була на одному християнському заході. Поміж іншим пастори запропонували писати їм питання, на які вони потім коротко відповідали. Було декілька питань на кшталт: Що робити, коли мені дуже боляче від близьких людей і я не бачу виходу?
Відповіді мене дуже різанули:
— Йдіть до Бога! …
Ну звісно… До кого ж іще…
Невже ці нещасні люди не волали до Нього у своїх бідах? Можливо, хтось і не звертався… А хтось може й усю душу вилив у молитвах, а тіло висушив у постах.
Потім ще були наведені ‘підбадьорення’ про те, як люди зверталися до Господа і Він допоміг їм відбудувати стосунки.
Подяка Йому! Але от що мають відчувати і думати ті, хто звертався і отримав інший результат?..
Далі йшли поради: на випадок аб’юзу звертатися по допомогу.
От тільки не зрозуміло, до кого. Мені тоді на думку спали славнозвісні міжнародні організації ???? Там вже точно глибоко поспівчувають…
Дуже сумно стало, аж сліз не втримала… І от, слава Богу, я згадала проповідь, яку незадовго до того слухала у помісній церкві.
Вона була навколо 43 Псалма.
‘Увесь день моя ганьба переді мною, і соромом покрилося моє обличчя від голосу того, хто поносить і пліткує, від обличчя ворога і гонителя. Усе це прийшло на нас, та ми Тебе не забули і не порушили Твого завіту. Наше серце не відступило назад, і Ти допустив, щоб наші стежки звернули з Твоєї дороги. Адже Ти нас упокорив на місці, де нам чинили зло, і нас покрила тінь смерті. Якщо би ми забули Ім’я нашого Бога і почали здіймати наші руки до чужого бога, то хіба Бог цього не дослідить? Адже Він знає таємниці серця. Тож за Тебе вбивають нас щодня, нас вважають за овець, призначених на заріз. Устань, чому спиш, Господи? Підіймись, не відкинь назавжди! Чому відвертаєш Своє обличчя, не пам’ятаєш про нашу убогість і наше поневолення? Адже нашу душу втоптали в порох, наше нутро прилипло до землі. Устань, Господи, допоможи нам, визволи нас — задля Свого Імені!’
Псалмів 43:16-27 УТТ
Пам’ятаю, як проповідник звернувся з питанням: Можливо хтось із вас є кандидатом на Псалом 43? Тож знайте, що ви не самотні і багато Божих людей в історії проходили такі страждання. Власне про це більша частина псалмів:
Спаси мене, Боже, бо води досягли вже моєї душі. Я загруз у глибокому болоті — нема на чому стати. Я потрапив на морську глибочінь, і сильна буря налетіла на мене. Я втомився від крику, мій голос охрип, у моїх очах потемніло, а я все надіявся на мого Бога.
Псалмів 68:2-4 УТТ
То що, як я розумію, треба казати людині, яка страждає і не може нічого вдіяти?
По-перше, не має бути штампів і поверхневості. Обережно: БІЛЬ!
По-друге, у слові Божому є безодня втіхи для стражденних. Мабуть, цією втіхою і треба ділитися. Тими надіями та істинами, які працюють у твоєму власному житті.
Ну і наостанок, якщо є можливість, просто обійняти і помолитися разом. Вислухати, можливо, якось допомогти, хоча б добрим словом. А якщо немає можливості, то так і сказати: Дуже болить серце за тебе, бажаю, щоб Господь обійняв тебе Своєю любов’ю та допоміг все це пройти.
Мабуть, зараз час більше співчувати, ніж вчити…
P.S. На фото — птаха, яку ми помітили недалеко від дому. В неї було поламане крило і через це вона не могла злетіти. Просто сиділа і, можливо, чекала на допомогу.
Буду рада вашим откликам!