На днях син запізнився зі школи. Я вже почала хвилюватися… Виявилося, друг попросив, щоб малий провів його до зупинки і дочекався із ним автобуса.
Цей привід підштовхнув мене до дуже серйозних думок та не менш серйозної бесіди з дітьми.
Нещодавно інший друг попросив подарувати йому значок, який малому дуже подобався… Але він віддав. Не тому, що хотів порадувати товариша, а тому, що той наполягав та вмовляв.
Що може чекати у майбутньому на хлопця, який легко погоджується на пропозиції інших?
На дружній вечірці подружка сідає з ним в одне крісло, бо для неї немає вільного стільця.
Хлопці заохочують до цигарок та випивки, бо по-іншому не можуть впевнитися у його повазі до них.
Від підготовки до важливих іспитів, які забезпечать ефективність у майбутньому, він відволікається на дрібні забажанки родичів, що не звикли самотужки щось погуглити.
Коли дружина залишиться вдома з хворими дітьми, самотня знайома просить відвезти її вночі додому, «бо ж маршрутки вже не ходять».
Друг сім’ї в усіх на очах готує вечірку на честь його дружини, та ще й просить його кульки розвісити. І він розвішує з посмішкою, щоб не псувати всім святковий настрій.
На прогулянці з дітьми він відповідає на дзвінки колег, бо ті вважають ‘для чого ж тоді мобільні телефони, якщо не бути постійно на зв’язку’.
Приятелі з-за кордону розмовляють з ним вночі, бо «в них же зараз день і їм зручно».
Він не може завершити важливу справу свого життєвого покликання, бо хворі друзі вже третій раз на тиждень просять купити ліки, адже «в них більше немає кого попросити», а заздалегідь про домашню аптечку вони не піклуються.
А потім, можливо, ще й заможні сусіди шмат землі заберуть і будуть розказувати, як правильно бути смиренним та щедрим, та підставляти другу щоку…
Друзі, ці ситуації не надумані. Я бачила таке (та ще й не таке) у реальному житті.
Про що ж я говорила з дітьми?
У Біблії, у книзі Приповістей є такі слова: «Мудрість розумного то розуміння дороги своєї». Найважливіше — розуміти, що від тебе чекає Бог, які твої обов’язки перед Ним, яке твоє покликання, яка його воля для твого життя. Що більше страх Божий, то менше боягузтво перед людьми.
Ідеальним взірцем такої поведінки є, звісно, Христос.
» Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив. Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано» (Луки 4:42,43).
Не сцілив усіх хворих, не вирішив усіх проблем. Не боявся казати «Ні», тому що знав, Кому має догоджати.
Чому ж у нас так не завжди виходить?
Синок дав мені просту і зрозумілу відповідь:
«Бо якщо я буду відмовляти, вони не будуть зі мною дружити».
Довелося пояснювати, що люди, навпаки, тягнуться до тих, хто має власні цілі та стрижень, щоб їх дотримуватися. А якщо дійсно відносини ґрунтувалися на експлуатації однієї зі сторон, то треба ще й подякувати Богу, що позбавив від такого «друга».
Говорити легко, на практиці дуже важко навчитися так жити… Визнала перед дітьми, що в моєму житті ця боротьба триває, розказала про конкретні ситуації…
Шукаємо Божої волі, вчимося бояться Його, любити людей і розставляти вірні пріоритети.
Буду рада вашим откликам!