Я знал людей добра и света
И мысль о них меня живит,
Вот чем душа моя согрета,
Вот отчего мой взор горит.
Д. Михайловский
Пам’ятаю ті святі хвилини:
Сонячне проміння через скло,
Вздовж дороги світлії хатини
Та пісні про щастя і добро.
Щирість, що з’єднала наші душі,
Тихая сльоза, веселий сміх,
Сосен віти лагідні, пахучі
Та яскравий, чистий, білий сніг!
На землі – це відголоски раю,
Де не буде горя, зла й біди.
І мене надія огортає,
Як згадаю дружні вечори,
Як згадаю ріднії обличчя,
Молитви, пісні, веселий сміх.
І мене палкіше небо кличе,
Забуваю я про сум та гріх.
Я цього ніколи не забуду:
Нам здавалось, що нема гріха,
Що вже краще і не може бути,
Що вже скоро будем в небесах.
Але скільки ще на наші долі
Випаде страждань і злих спокус…
Та ми вірим, що Господню волю
Допоможе виконать Ісус.
Знову розійшлись дороги наші,
Знову сірі будні потечуть…
Будемо надіятись на краще,
Пам’ятати: небеса нас ждуть.
Хоч ніхто із нас тепер не знає,
Скільки днів він має на землі,
Ми не будем марно часу гаять,
Будем жити в правді і в любві,
Прославляти Бога в кожнім слові,
В кожній дії, в кожну мить і час.
І хай згадки про ці дні чудові
Окриляють, надихають нас.
Коли я про вічне небо мрію,
Уявляю: всі ми будем там
І вогні цих зустрічей щасливих
Спалахнуть ще яскравіше нам.
На землі життя таке дочасне,
Ці хвилини – спалахи вогнів –
Тож нехай в серцях любов не гасне,
Пронесем її крізь тугу днів.
Принесем її до ніг Ісуса,
Щоб отримать вічнії вінці.
Бережи нас, Бог, від зла й спокуси,
Щоб зустрітись там могли ми всі!
Виктория Рахуба
Сборник «Святостью увенчанные строки»
(1997-2006 годы)
Буду рада вашим откликам!